Таблетка від ступору: як повернутися до роботи, якщо твоя робота — це творчість?

Поради від психологині Станіслави Орловської та піарниці Анни Давиденко

Спочатку ми з Анею (Стасею) говорили про це одна з одною. Між нами зараз 1800 км. Ми зідзвонюємося, щоб почути голос, відчути, що цей голос по інший бік Європи живий. Іноді сумний, іноді бадьорий, головне — живий. Після обов’язкових тем воєнного часу на кшталт «Як ти?», «Як рідні?», «Як Київ?» у кожній розмові ми питали одна одну: «Як тобі вдається писати?», «Як тобі зараз вигадується?».

Ми помітили, що ці питання із зірочкою живуть не тільки в наших бесідах. Що багато наших знайомих — художників, дизайнерів, режисерів, сценаристів, копірайтерів, креативників, піарників, письменників та фотографів — практично всі, хто працюють в креативній індустрії або займаються авторською творчістю як основним видом діяльності, б’ються головою о творчий ступор із початком війни. Тож ми вирішили пірнути в цю тему глибше.

«Ступор був страшний, я не могла намалювати жоден екран інтерфейсу. Якось я підбирала фотографії для фону і усвідомила, що обрала виключно темні фото, хоча треба було зробити навпаки. Мені глобально полегшало і я змогла зосередитись на роботі лише тоді, коли всі мої близькі опинилися у безпечних місцях».

Відчуття безпеки — базова потреба для життєдіяльності загалом та для творчості зокрема. Цей етап не перестрибнути. Тільки після того, як ви зробили все, що від вас залежало для своєї фізичної безпеки, відчули її на тілесному рівні, можна починати «лежати» у напрямі творчих завдань. Бувають винятки, але дуже рідко, щоб на них спиратися.

Творче завдання «Притулок»

Намалюйте (опишіть, змайструйте, зробіть колаж) свій безпечний простір. Острів спокою. Можна скористатися сайтом onlinesandtray.com — це віртуальна пісочниця з готовими картинками всього на світі. Ви можете там грати, як у кабінеті психотерапевта, що працює в методі сендплей. Коли ваш креатив буде готовий, завантажте його собі на робочий стіл як додаткову опору.

Емоційні гойдалки можуть створити відчуття безсилля. Із безсиллям ми можемо зробити лише одне — визнати його. Ми, правда, не можемо нічого змінити, коли трапляється трагедія. Не можемо зупинити війни. Не можемо воскресити загиблих. Але коли ми дізнаємось і визнаємо зону свого безсилля, стає можливим виявлення зони нашої сили. Окей, із цим нічого вдіяти я не можу, а що можу? Абсолютно точно можу займатися своєю творчою справою, підтримуючи тим самим себе та економіку України. Не так уже й мало, як для однієї смертної людини.

Творче завдання «Ритуал Сили»

Створіть свого супергероя/супергероїню. Для цього, як не дивно, необхідно спочатку виписати все, на що ви не можете вплинути: війну, макроекономіку, придурків… Далі виписати те, на що ви можете активно впливати: ваші думки, ваш сон, вашу діяльність… А потім візьміть пластилін (підходить і колаж, і просто малюнок) і зліпіть себе в ролі героя/героїні з власними суперсилами.

«Коли думаю про текст, відчуваю втому. Я навіть іноді забуваю, що це вмію, що це колись було моєю діяльністю».

Якщо ви хронічно відчуваєте втому, то ви хронічно витрачаєте свій ресурс невідповідно темпам його оновлення. Потрібно знайти «чорну дірку». У воєнний час це найчастіше безконтрольне поглинання поганих новин через соцмережі та ЗМІ. На що це впливає? Приблизно на все: рівень тривоги, яка жере ресурс, як Демогоргон — героїв серіалу «Дивні дива»; якість і кількість сну, що є основним способом поповнити ресурси організму на наявність вітальної енергії всередині вас.

Ще одна часта причина постійної втоми — це пригнічена агресія. Якщо вам потрібний дозвіл на злість, ми даємо вам його прямо зараз. Дозволяйте собі фантазувати про те, як ви замочите всю на світі русню. Це не зробить вас поганою людиною. Хороші люди теж зляться, якщо їх роздратувати.

Творче завдання «Їбаш їх»

Спробуйте висловити свої почуття тією художньою мовою, якою ви створюєте своє мистецтво. Випишіть, вималюйте всю свою злість. Потім вирішіть, чи хочете показати результат світові або сховати в стіл. Це не так важливо, як те, що ви випустите свою лють назовні.

«Щодо творчості — все, що створювалося і планувалося раніше, втратило сенс. Фокус змістився на актуальніші речі, звідти і з’явився ресурс. Поки що перейшла повністю на документальне кіно. Дозволила собі відпочити 10 днів і взагалі не думати ні про що. Відчуваю, як сили відновлюються потроху».

Багато хто з нас у цій війні втратив будинок, рідних, заощадження, плани і… сенс. Багато чого з втраченого не повернути. А ось за смисли можна боротися. Пошук нових смислів упирається в пошук нових відповідей на старі запитання: «Хто я?», «Який я?», «Які в мене цінності?». До війни відповіді були давно знайдені, припадали пилом на поличках нашої ментальної бібліотеки. Сьогодні треба зробити це — відкрити біблію особистих заповідей і переглянути. Вирішити заново: чи я художник? Чи я все ще авторка текстів? Чи змінила це у мені війна? Чи я хочу залишити собі свою творчу частину як те, що жоден ворог не забере в мене? На це глибоке внутрішнє дослідження потрібні сили та час. Спирайтеся в ньому на близьких за духом людей, свого психотерапевта, на улюблені книги. Візьміть стільки часу, скільки потрібно. Дайте собі свободу відповідати так, як відчуваєте всередині. Хорошою практикою на цьому шляху є періодичне перемикання фокусу на інший вид діяльності.

Творче завдання «Художник має бути задоволеним»

Щоб відключитися від складних екзистенційних питань, візьміть чистий аркуш паперу та напишіть список того, що вам приносить задоволення. Від солодощів до інтелектуальних насолод. Завдання списати приємностями весь аркуш із двох сторін.

«Писати щось своє здається недоречним, марним, непотрібним. Як можна всерйоз переживати за вигаданих героїв, коли гинуть реальні люди? Все та ж сама вина того, хто вижив. Відчуття марності — що не робиш нічого корисного для перемоги, тільки донатиш, коли можеш. Але зробити щось велике волонтерське складно, коли в режимі виживання майже немає ресурсу».

Багато представників креативної сфери діляться відчуттям «недоречності» своєї довоєнної діяльності. Якщо розглянути це почуття ближче, виявимо коктейль із сорому, провини та страху бути неприйнятою важливою для людини спільнотою. Під час війни ці почуття загострилися до патологічних форм — соромно не те що займатися творчістю, соромно та винно просто бути живим. Ці почуття вщухають, коли ми займаємося чимось, що безпосередньо наближає перемогу: волонтерством, наприклад. І начебто це вихід, не так важливо бути саме креативником. Можна піти воювати — це доречно, можна їздити з гуманітарними волонтерськими місіями на фронт — це доречно. Все б нічого, тільки для художника створювати своє мистецтво — це і є «бути живим». Повертаємось у реальність емпіричних фактів. Недоречним у воєнний час є лише те, що порушує Закон України про воєнний стан. Щодо всього іншого — лише ви маєте право визначати для себе, що доречно, а що — ні.

Творче завдання «Просто банан»

Придумайте спосіб, як можна вашим творчим методом нарейзити на ЗСУ. Продати арт-об’єкт на аукціоні? Провести заняття з арт-терапії за донат? Просто написати щирий пост про ваш творчий ступор і наприкінці попросити грошей на ЗСУ? Ваш варіант?

«Джаз — музика гарного настрою, насичена ритмами, політ душі….. Не стикується з тим, що відбувається навколо, вступає в дисонанс. Дуже складно. Зараз просто працюю в технічному аспекті. Простіше виконувати якусь автоматичну роботу, яка не вимагає великого емоційного напруження. Ще допомагає споглядання навколишнього світу. Можливо, це період збирати каміння. Розкидати будемо з часом».

Креативність — це вміння побачити незвичайне у звичайному. З початком війни все життя перевернулося з ніг на голову. Все довкола незвичайне, ненормальне. Для психологічної стійкості необхідно виконати спочатку зворотню дію — визначити у цьому новому незвичайному життєвому укладі щось абсолютно звичайне. Автоматичні дії — супер. Прибрати у будинку — чудово. Пофарбувати паркан — чудово. Це теж творчий акт. Просто більш простий, ніж ви звикли вимагати від себе. Хороший початок шляху повернення собі творчої ідентичності, чесне слово. Перевірено на собі 🙂

Творче завдання «Мюнхаузен»

Придумайте, як висмикнути себе зі свого щоденного життя. Неважливо, наскільки воно звичайне чи незвичайне. Завдання — висмикнути. Якщо ви ведете трудоголічний спосіб життя, киньте зараз усе і їдьте до річки, без телефону, на кілька годин, мовчати й дивитися на воду. Якщо ви так живете щодня, значить, придумайте зворотний спосіб. Пам’ятайте, головне — висмикнути.

«Перший військовий колаж я зробила вже в Британії, на початку квітня. Хотілося й раніше — умови не дозволяли. Але я помітила, що мій мозок постійно вихоплював можливі матеріали, папірці, фактури, де б ми не були. Наприклад, в одному з колажів використаний шматочок документа, що горів, який я знайшла при переході кордону Ужгород/Вишні Німецьке. Берегла його до потрібного моменту».

На все, що ми описали вище, — повернення собі ресурсу, вираження агресії, пошук нових смислів, повернення цінності своєї діяльності — потрібен час. Поки цей час іде, створювати складно. Але можна готуватися потихеньку до того самого «потрібного моменту». Робити ескізи, писати нотатки, збирати матеріали, фіксувати уривки ідей. Із цього колажу ваших зусиль абсолютно точно одного разу народиться художнє ціле.

Натхнення вам і віри в те, що ваша творчість — це особисте важке озброєння проти хаосу війни. ЗСУ воює на своєму фронті, креативна сфера — на своєму. Разом переможемо!

Кавер: Unsplash