В мене закінчився прикольний курс в бізнес-школі Стенфорду. Називається «Winning writing».
Два тижні по три рази по три години. Дуже інтенсивно і вимогливо. На кожний раз потрібно було писати якійсь формат: піч для репортера, лист до боса, авто-презентацію, зворотній зв’язок та інші формати, яким тут вчать в бізнес-школі.
Про викладача.
Глен Крамон – діючий редактор Нью-Йорк Таймс.
Ті, кого він редагував, 10 разів отримували Пулітцерівську Премію і 25 разів були номіновані. В цей понеділок він пропустив клас, бо літав назад в Нью-Йорк, де журналісти NYT знову отримали 3 премії. Напередодні на занятті він жартував, що якщо вони не отримають хоча б дві: «Він буде торгувати епл на місцевому ринку, і це, нажаль, не про комп’ютери».
По ходу презентацій в класі купа афоризмів, жартів і цікавих інсайтів. Основне з моїх записів:
1. Пишіть просто, начебто ви пишете мамі або другу.
2. Переходьте до діла відразу, а не в кінці
3. «Правило спідниці» для заголовків: «він має бути достатньо довгим, щоб покривати основне, і достатньо коротким, щоб привертати увагу»
4. Робота з журналістами (дякую Ярина Ключковська, яка вчила нас цьому ще в 2016 році)
a. Ніколи не кажіть no comment
b. Вибудовуйте стосунки з журналістами
c. Ніколи не поводьтесь не ввічливо та не захищайтесь. Навіть коли дуже хочеться:)
5. Якщо пишете до когось великого, починайте з того, чого він НЕ знає.
6. Про фідбек.
a. Кажіть, що вам подобається, та кажіть, що б ви хотіли в майбутньому. Не кажіть, що вам НЕ подобається. (Відразу згадав Оксану Семенюк і нашу практику «сендвіча».)
b. Обов’язково давайте фідбек після письмової самооцінки. Забудете похвалити за щось важливо – потім собі не пробачите.
c. Пишіть так, щоб це було не соромно, якщо воно попаде в інтернет.
d. Письмовий фідбек не відміняє особистого спілкування
e. Від Томаса Фрідмана: «Люди критикують, тому що бажають успіху, або тому що НЕ бажають успіху. І ті, кого критикують, це миттєво відчувають»
7. Перевірте грамотність і… перевірте ще раз перед відправкою:)
Всього в нас було 7 письмових завдань. Перевіряв він все сам. Сам давав коментарі. Я прикріпив малюнки, як виглядали мої завдання. І так для 50 людей в класі – помножити на 7 завдань. Шалена працездатність. Ну і кожного разу він мене заспокоював стосовно граматики. Казав, що його українська набагато гірша.
До речі, виявляється його родина переїхала з під Івано-Франківська наприкінці 19 століття.
Ну і я тепер пишаюсь, що 7 моїх текстів правив діючий редактор Нью-Йорк Таймс. По малюнках видно, що до Пулітцерівки далеко:)
UPD.
Забув. Глен дуже просив! І декілька разів це повторював!!! Не починати свої листи: Hope this email finds you well, Hope you are doing well і т.п. Бути хоч трохи креативнішим:)